Ефективність та безпека Епілептала® у хворих з посттравматичної епілепсію | Інтернет-видання Новини медицини і фармації

Епілепсія хронічне поліетіологічне прогредиентное захворювання головного мозку, що виявляється повторюваними судорожними, несудорожним та / або психопатологічними пароксизмами в результаті надмірних нейронних розрядів, а також нерідко змінами особистості. Посттравматическая епілепсія є наслідком черепно мозкової травми (ЧМТ) і відноситься до локализованно обумовленим формам епілепсії. У всьому світі ЧМТ є основною ідентифікованою причиною симптоматичної епілепсії у молодому віці. ЧМТ залишається актуальною проблемою медицини, набуваючи нових характеристики. За даними ВООЗ, щороку кількість ЧМТ у світі збільшується мінімум на 2%, складаючи 35 40% у структурі травматичних ушкоджень. Посттравматическая епілепсія розвивається у 11 20% хворих, які перенесли ЧМТ. Незважаючи на те, що лікування 70 80% хворих на епілепсію успішно проводиться одним із понад 20 препаратів, у 20 30% відзначаються малокурабельних, неконтрольовані напади або виражені побічні ефекти протиепілептичної терапії. Монотерапія сьогодні залишається золотим стандартом лікування епілепсії. При монотерапії істотно знижується ризик розвитку побічних ефектів, спрощується дотримання хворим рекомендованого дозового режиму, лікування є економічно більш доступним. Тому прийнята стратегія лікування епілепсії передбачає початкову монотерапію базовим протиепілептичною препаратом (ПЕП), повільне, плавне підвищення його дози до клінічно ефективної; потім перехід до альтернативної монотерапії іншим базовим ПЕП або новим антиконвульсантом і тільки потім, у разі неефективності, застосування комбінованої терапії двома ПЕП. Сучасний перелік ПЕП включає в себе препарати першого покоління (фенітоїн, фенобарбітал, етосуксимід), другого покоління (карбамазепін, вальпроати, клоназепам) і препарати нового покоління (фелбамат, фосфенітоїн, тіагабін, леветірацетам, прегабалін, окскарбамазепін, вігабатрин). Одним з найбільш ефективних і широко застосовуваних у всьому світі антиконвульсантів нового покоління є ламотриджин. Ламотриджин, створений для застосування при рефрактерної (резистентної, стійкої до впливу трьох і більше протиепілептичних засобів) епілепсії, спочатку використовувався в якості додаткового засобу при парціальних, тоніко клонических нападах, недостатньо контрольованих іншими протиепілептичними препаратами. Надалі була встановлена ??ефективність ламотриджину у пацієнтів з синдромом Леннокса Гасто, парціальними і генералізованими пароксизмами (тоніко клонічними, миоклоническими, тонічними, атоническими, абсансами), у ряді випадків як засобу монотерапії. В даний час, відповідно до рекомендацій Американської академії неврології та Американського товариства з вивчення епілепсії, при виборі конкретного засобу для лікування пацієнтів з вперше виявленою епілепсію нові ПЕП (і в першу чергу ламотриджин) розглядаються нарівні з конвенційними препаратами, при цьому даний вибір повинен ґрунтуватися на індивідуальних особливості конкретного пацієнта. В цілому, згідно з сучасними уявленнями, вибір на користь ламотриджину повинен бути зроблений у пацієнтів з фармакорезистентності до традиційних ПЕП або у випадках, коли призначення останніх неможливе або небажане: внаслідок наявності протипоказань до їх застосування або поганої переносимості; при ризику негативного перехресного взаємодії з іншими, паралельно застосовуваними лікарськими препаратами (особливо оральними контрацептивами); у жінок в дітородному віці. Ефективність та безпека ламотриджину при лікуванні епілепсії були підтверджені в ряді подвійних сліпих плацебо контрольованих порівняльних досліджень. Найважливішим висновком з них було висновок про значну широту терапевтичного спектра препарату, тобто його ефективності при всіх типах припадків і більшості клінічних форм епілепсії. В даний час в клінічній практиці використовується значна кількість генеричних препаратів ламотриджину, що дозволяє зробити лікування епілепсії більш доступним (особливо враховуючи необхідність тривалих термінів проведення протиепілептичної фармакотерапії). Однак, з іншого боку, підвищується ймовірність зниження терапевтичної ефективності і ризик розвитку ускладнень внаслідок різної якості генериків. У зв'язку з цим питання вибору адекватного, високоякісного та максимально доступного генеричного ламотриджину набуває особливого значення. Серед препаратів ламотриджину на фармацевтичному ринку України з'явився вітчизняний препарат Епілептал, що випускається у формі таблеток 25, 50 і 100 мг, що дозволяє максимально індивідуалізувати терапію з урахуванням форми захворювання, віку, супутньої патології, а також оптимізувати процес титрування дози і в підсумку полегшує досягнення комплайенса в процесі лікування. Епілептал повністю відповідає всім європейським стандартам якості і в той же час є одним з найбільш економічно доступних препаратів ламотриджину, що з урахуванням тривалого прийому ПЕП набуває особливого значення для пацієнтів. Метою цього дослідження було уточнення клінічної безпеки та ефективності застосування вітчизняного ламотриджину (Епілептал) для лікування посттравматичної епілепсії. Матеріали і методи Обстежено 56 хворих посттравматичній епілепсію віком від 18 до 45 років (середній вік 34,3 5,7 року), з тривалістю захворювання не менше 2 років (у середньому 6,4 2,6 року), які брали ламотриджин інших виробників на протязі не менше 1 року в якості монотерапії (в середньому 4,5 1,5 року) в дозуванні від 150 до 250 мг / добу. Діагноз був встановлений на основі клінічних та додаткових даних відповідно до Міжнародної класифікації епілепсії (1989), тип епілептичних нападів визначали за чинною Міжнародної класифікації (1981). Всім пацієнтам проводили клінічне неврологічне обстеження, електроенцефалографічне (ЕЕГ) дослідження, магнітно резонансну (МРТ) та / або комп'ютерну томографію (КТ) для верифікації органічних змін головного мозку. У ході дослідження пацієнти були переведені з кроком 25 мг в 3 дні на прийом досліджуваного препарату ламотриджину (Епілептал) в дозі, що відповідає прийнятої раніше. Після покрокового перекладу на Епілептал пацієнти досліджуваної групи протягом 1 місяця брали Епілептал. Нами проводився аналіз частоти і характеру припадків, побічних ефектів і їх вираженості, а також порівняльна оцінка з перебігом захворювання до переходу на прийом досліджуваного препарату. Проводили також оцінку змін ЕЕГ у пацієнтів до перекладу на Епілептал, після досягнення потрібної дози і через 1 місяць прийому Епілепталу. Переносимість та безпечність препарату оцінювали на підставі скарг пацієнтів і загальних аналізів крові та сечі. Результати дослідження та обговорення У пацієнтів групи дослідження до початку прийому препаратів ламотриджину в 28,5% випадків (16 хворих) були первинно генералізовані напади, в 71,5% (40 хворих) парціальні припадки і парціальні припадки з вторинною генералізацією. З частими епілептичними припадками до початку прийому препаратів ламотриджину було 21 (37,5%), з припадками середньої частоти 27 (48,2%) і з рідкісними нападами 8 (14,3%) хворих. Після початку прийому ламотриджину (не менше ніж за 2 роки до перекладу на Епілептал) уражень нападів на 50% спостерігалося у 24 (42,9%), уражень нападів на 75% у 19 (33,9%), медикаментозна ремісія у 13 ( 23,2%) хворих. Заміна ламотриджину інших виробників на Епілептал у всіх пацієнтів з 50% урежением нападів і у всіх пацієнтів з урежением нападів на 75% не привела до почастішання або обваження епілептичних нападів, не було також необхідності в збільшенні прийнятих доз. У групі пацієнтів з медикаментозною ремісією переклад на Епілептал не супроводжувався зміною частоти і тяжкості нападів, тобто зберігалася медикаментозна ремісія. Таким чином, ефективність Епілепталу була такою ж, як і при прийомі ламотриджину інших виробників. У більшості пацієнтів на ЕЕГ реєструвались помірні зміни біоелектричної активності головного мозку дезорганізований тип ЕЕГ з уповільненням основний активності в області структурного дефекту (за даними МРТ або КТ) з періодичними спалахами епілептиформні активності у вигляді гострих хвиль, спайков з тенденцією до вдруге билатеральной синхронізації. Заміна ламотриджину на Епілептал приводила до позитивної зміни ЕЕГ показників у пацієнтів. Побічні ефекти реєструвалися під час кожного візиту протягом усього періоду лікування. У одного пацієнта (1,8%) спостерігалося запаморочення і ще у одного (1,8%) незначна сонливість, у двох (3,6%) хворих в перші дні прийому нудота. Усі побічні ефекти мали легкий характер і проходили до кінця першої початку другого тижня і не вимагали зміни лікування. Епілептал показав схожу переносимість з іншими ламотриджину. Виводи1. Препарат Епілептал є ефективним засобом в якості монотерапії посттравматичній епілепсіі.2. Переклад пацієнтів з інших ламотриджину на препарат Епілептал підтримує досягнуту медикаментозну ремісію, збільшуючи прихильність пацієнтів у зв'язку з більш вигідними фармакоекономічними показателямі.3. Переносимість Епілепталу була хорошою, тому препарат може бути рекомендований в терапії посттравматичній епілепсії.