Чому нежить буває влітку? | Інтернет-видання Новини медицини і фармації

IMG. fig {float: left; padding-left: 10px; padding-right: 10px; padding-bottom: 5px; padding-top: 5px} Літо прекрасна пора року, коли кожного з нас радує буйство фарб, починається сезон відпусток, багато хто прагне відпочити і насолодитися недовгим теплом. Але, на жаль, є й такі люди, які саме в цей період звертаються за медичною допомогою з приводу виниклих симптомів алергії, причиною якої є цвітіння рослин. Групу захворювань, пов'язаних з виникненням алергічної реакції на пилок рослин, називають поліноз (від грецького pollen пилок). Для нього характерні гострі алергічні запальні зміни слизових оболонок, головним чином дихальних шляхів і очей. Поліноз зустрічається у 5 30% населення і має чітко повторювану сезонність, збігається з періодом цвітіння певних рослин. Клінічні прояви полінозу об'єднують симптоми: алергічного риніту; алергічного кон'юнктивіту; бронхіальної астми; атопічного дерматиту; рецидивуючої кропив'янки. Алергічний риніт це захворювання слизової оболонки носа, основою якого є алергічне запалення, яке викликається причинно-значущим алергеном, клінічно проявляється рясної ринореей, закладенням носа, сверблячкою в порожнині носа, повторюваним чханням і нерідко втратою нюху. В даний час алергічний риніт є глобальною проблемою охорони здоров'я у зв'язку з високою поширеністю (даною патологією страждає близько 20 40% населення), істотним зниженням якості життя хворих, включаючи погіршення працездатності і здатності до навчання, що наноситься економічним збитком, трансформацією у значної частини хворих у бронхіальну астму. На думку вчених, дане патологічний стан погіршує якість життя набагато більшою мірою, ніж бронхіальна астма. Клінічні прояви алергічного риніту характеризуються чотирма класичними симптомами: щекотанием в носі, нападоподібний чханням, водянистими виділеннями з носа (ринорея) і закладенням носа. Нерідко до основних симптомів приєднуються головний біль, зниження нюху, явища кон'юнктивіту. Можливі також скарги пацієнта на відчуття розпирання і болю в придаткових пазухах носа, вусі, зниження слуху, зміна голосу, носові кровотечі, явища дерматиту навколоносовій області, часті фарінголарінгіти, зниження уваги і працездатності. При важкому багаторічному перебігу полінозу внаслідок несвоєчасного виявлення або неадекватного лікування у 10 30% хворих може розвинутися пилкова бронхіальна астма з класичними приступами задухи, що виникають в період цвітіння відповідних рослин. Цією актуальній проблемі присвячено опублікований в 2001 році документ ВООЗ «Аllergic rhinitis and its impact on asthma (ARIA)». Встановлено, що алергічний риніт є у 80 90% хворих на бронхіальну астму, а 38 40% пацієнтів з ринітом страждають астмою. Алергічний риніт є фактором ризику бронхіальної астми і передує її розвитку в 43 64% випадків. Сьогодні найбільш ефективними та безпечними препаратами загальновизнано вважаються інгаляційні кортикостероїди. Оскільки багато досліджень продемонстрували, що механізм запальних реакцій при алергічному риніті пов'язаний з Ig E-залежним механізмом запуску каскаду алергічних реакцій за участю багатьох медіаторів запалення, стає зрозуміла недостатня ефективність антигістамінних препаратів. Високий ризик трансформації алергічного риніту в бронхіальну астму вимагає призначення високоефективних препаратів, що впливають на весь каскад алергічних реакцій, що розвиваються в слизовій оболонці носа при алергічному риніті, як у ранній, так і в пізній фазах. Такими препаратами і є інтраназальні кортикостероїди. Сьогодні існує велика кількість даних про механізми дії та клінічному застосуванні даних препаратів. Вони мають потужну протизапальну дію, яка зумовлена ??поєднаним впливом на багато клітини, що у алергічному запаленні, а також на що виділяються ними цитокіни. Добре відомо, що кортикостероїди здійснюють свою дію на клітини шляхом активації рецептора, який регулює в ДНК транскрипцію певних генів-мішеней, відповідальних за синтез білкових молекул, що беруть участь в запальному процесі. Таким чином, вони здатні впливати на багато ланки патогенезу алергічного риніту. Крім того, ці препарати зменшують індукцію синтази оксиду азоту, знижують активність генів, що кодують синтез ферментів і білкових молекул, що беруть участь в алергічному процесі. Все це призводить до зменшення секреції залоз слизової оболонки та усунення тканинного набряку. Інтраназальні кортикостероїди також знижують чутливість рецепторів до гістаміну і механічних подразників, тобто впливають на неспецифічну назальний гіперреактивність. Крім розширеного спектру дії ці препарати характеризуються високою спорідненістю до глюкокортикоїдних рецепторів, а також низькою біодоступністю, що визначає їх високу місцеву протизапальну активність і безпеку. Такі фармакокінетичні особливості інгаляційних кортикостероїдів дозволяють використовувати їх в адекватних дозах довгостроково, без ризику розвитку системних побічних ефектів. Вибір саме цих препаратів для лікування алергічного риніту на сучасному етапі є найбільш правильним. Висока ефективність інтраназальних кортикостероїдів підтверджена низкою плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Сьогодні це найбільш ефективні та безпечні препарати для лікування алергічного риніту. Згідно з рекомендаціями ВООЗ (програмі ARIA Allergic rhinitis and its impact on asthma), інтраназальні кортикостероїди можуть застосовуватися на всіх стадіях алергічного риніту від легких форм интермиттирующего (сезонного) до важких форм персистирующего (цілорічного) риніту, причому при середньотяжкому і тяжкому перебігу захворювання вони розглядаються в Як засоби першого вибору. На фармацевтичному ринку України представлена ??велика кількість інтраназальних кортикостероїдів. З них особливої ??уваги заслуговує препарат флутиказону пропіонат (Фліксоназе) виробництва компанії «Glaxo Smith Kline» з доведеною ефективністю і безпекою, який відповідає вимогам, що висуваються до оптимального препарату. Завдяки високій ліпофільності, селективності і спорідненості молекули флутиказону пропіонату до глюкокортикоїдних рецепторів препарат характеризується, з одного боку, вираженої місцевої протизапальної активністю, а з іншого низькою біодоступністю і відсутністю інгібуючого впливу на вироблення залозами кортизолу, що дозволяє вважати його достатньо безпечним при тривалому застосуванні. Флутиказону пропіонат пригнічує проліферацію гладких клітин, еозинофілів, лімфоцитів, макрофагів, нейтрофілів, зменшує вироблення медіаторів запалення і ряду біологічно активних речовин (у тому числі гістаміну, простагландинів, лейкотрієнів, цитокінів) в ранньої та пізньої фазах алергічної реакції. Протиалергічний ефект препарату проявляється протягом від 12 годин до 3 днів після першого застосування: зменшується інтенсивність таких проявів алергічного риніту, як чхання, свербіж у носі, ринорея, закладеність носа, неприємні відчуття в області придаткових пазух і відчуття тиску навколо носа і очей. Зменшення симптомів (особливо закладеності носа) зберігається протягом 24 годин після одноразового застосування. Таким чином, до відмітних характеристиках Фліксоназе слід віднести вплив препарату на ранню та пізню фази алергічного відповіді придушення викиду медіаторів і зниження числа клітин запалення. За рахунок свого локального дії на слизову оболонку порожнини носа флутиказону пропіонат усуває всі симптоми алергічного риніту, підвищує якість життя і обмежує розвиток супутніх захворювань. Для Фліксоназе характерні легке дотримання режиму прийому та дозування (один раз на день інтраназально) і можливість тривалого застосування. Флутиказону пропіонат покращує якість життя пацієнтів, включаючи фізичну і соціальну активність. Підготувала Галина Бут «Новини медицини і фармації»