Молекулярні фактори хронізації простатиту трихомонадною етіології і медикаментозні способи її корекції

Опубліковано в журналі: «ЗДОРОВ'Я ЧОЛОВІКА», 2007, №2, с. 114-115 Молекулярні фактори хронізації простатиту трихомонадною етіології і медикаментозні способи її корекції В. Н. Лісової, А. В. Аркатов, А. В. Kнігавко Харківський державний медичний університет Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології ім. В. І. Шаповала. Досліджено залежність між відсутністю виділення групових агглютиногенов системи АВ0 і схильністю до хронічного перебігу простатиту трихомонадною етіології. Встановлено, що одним з найважливіших факторів хронізації і рецидивів трихомонадного простатиту є тимчасова фіксація трихомонади до групових агглютиногенам, вистилають поверхню клітин уроепітелія. Дана фіксація захищає трихомонаду від іммунокомпетентих клітин і робить її нечутливою до більшості антипротозойних препаратів. Запропоновано медикаментозні засоби, що підвищують ефективність протівотріхомонадной терапії. Kлючевие слова: трихомоніаз, хронізація, виделітельство, агглютіногени, Тенонітрозол. Molecular factors of chronization of trichomonada prostatitis and medicines correcting it. VN Lesovoy, AV Arkatov, AV Knigavko Іn the article is investigated dependence of absence secretion of AB0 system agglutinogens and predisposition to chronic current of trichomonada prostatitis is revealed. It is established that one of the major factors of chronization and relapses trichomonada prostatitis is temporary fixing of the trichomonad to group agglutinogens, covering a surface of uroepitelial cells. This fixing protects the trichomonad from immune cells and makes its tolerant to the majority of preparations. The medicamen-tous methods increasing efficiency of antiprotozoan therapy are offered. Урогенітальний трихомоніаз є однією з найбільш поширених інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Так, за даними ВООЗ, у світі щорічно реєструється 170 млн хворих трихомоніазом. Зважаючи делікатності захворювання і великого числа анонімних центрів лікування ІПСШ справжню захворюваність трихомоніазом в Україні складно визначити. Непрямі дані (про продаж в Україні антітріхомонадное препаратів, за винятком препаратів метронідазолу) дозволяють стверджувати, що щорічне лікування отримують приблизно 2 млн. Пацієнтів, що становить близько 6% сексуально-активного населення України. Дані, отримані при скрининговом обстеженні студентів деяких Харківських навчальних закладів, свідчать про широке носійство даної інфекції (до 9,7% обстежених) серед молоді. Трихомонада відіграє найважливішу роль у формуванні мікробіоценозів на слизових оболонках статевих шляхів. Tank-функція трихомонади - поглинання внутрішньоклітинних хламідій, уреаплазм, мікоплазм, вірусів з неповним фагоцитозом - робить її основною ланкою формування мікст-інфекції та полірезистентною мікрофлори статевих шляхів. Враховуючи комплексний вплив трихомонади на статеві шляхи чоловіків і жінок (пряме секреторно-токсичний вплив на гермінативний епітелій, протизапальні проліферативні процеси, що призводять до обтурації придатків, семявиносящіх канатиків і маткових труб), широке носійство і поширення безсимптомних форм інфекції, трихомонада є в даний час одним з найважливіших факторів чоловічого і жіночого безпліддя. Відповідно лікування трихомонадной інфекції є актуальним питанням сучасної урології та андрології. Основною проблемою лікування інфекцій чоловічого статевого тракту (ІМПТ) трихомонадною етіології є хронічні, рецидивуючі випадки захворювання. Kак правило, хворі з такими формами інфекцій пройшли кілька курсів антипротозойної терапії, в результаті чого трихомонада придбала резистентність до більшості антітріхомонадное препаратів. Факторами, що сприяють хронізації урогенітального трихомоніазу, є: наявність простатовезікуліта, епідидиміту, короткі або недостатні за кількістю препарату попередні курси лікування. Фактором, що впливає на хронізацію трихомонадною інфекції, також є ступінь виделітельства групових агглютиногенов системи АВ0 з сечею, спермою та іншими біологічними рідинами. Секреторство або виделітельство - аутосомно-домінантно успадковані ознака, який визначається наявністю і титром у всіх біологічних рідинах агглютиногенов системи АВ0. Загальновідомо, що наявність даних агглютиногенов на мембранах еритроцитів відзначається у всіх людей і визначає відповідну групу крові (0, А, В, АВ). Kроме того, відомо, що у 85% людей в популяції дані аглютиноген виділяються з усіма біологічними рідинами (піт, слина, жовч, сеча, сперма). Такі люди є секреторой або виделітелямі. Люди, у яких в зазначених біологічних рідинах агллютіногени системи АВ0 не визначаються називаються несекреторов (невиделітелямі). Виходячи з можливого зв'язку типу виделітельства і схильності до хронічних захворювань сечостатевого тракту, ми проаналізували взаємозв'язок типу виделітельства і характеру перебігу інфекції чоловічого статевого тракту. Нами виявлено, що чоловіки-несекреторов більш схильні до розвитку ІМПГ, для них характерно торпидное, хронічний перебіг з частими рецидивами, низький рівень ерадикації збудників навіть при використанні найсучасніших антибактеріальних засобів. Виделітелей ж, навпаки, рідше хворіють ІМПТ, для них характерно гостре і підгострий перебіг запального процесу, більш ранні Cроки одужання, високий відсоток ерадикації при стандартної терапії. Таким чином, очевидно, що виделітельство є протекторним фактором, що захищає від ІМПТ або в разі зараження від хронізації даних інфекцій. Відповідно тип виделітельства агглютиногенов системи АВ0 можна використовувати як прогностичного фактора для визначення передбачуваного типу перебігу запального процесу та оптимізації терапії. Використання іммуносерологіческіх, гістохімічних та імунофлюоресцентних методів дозволило нам розкрити природу цього протекторного ефекту. Виявляється, агглютіногени системи АВ0 визначаються на поверхні клітин уроепітелія як сектреторов так і несекреторов, проте у несекреторов їх набагато менше, тобто вони не виконують свою бар'єрну функцію. Kроме того, сила зв'язку агглютиногена відрізняється від мембрани клітини уроепітелія у секреторой і несекреторов. У несекреторов вона міцна, у секреторой - нетривка. Тому в момент зараження інфекційний агент спочатку контактує з вистилають поверхню клітини агллютіногенамі. І якщо у секреторой відбувається утворення міцного комплексу інфекційний агент - агглютиноген, з подальшим відривом його від мембрани клітини уроепітелія, то у несекреторов агент лише тимчасово фіксується до агглютиногенов і завдяки його міцного зв'язку з мембраною клітини лише фіксується на поверхні клітини, виробляючи інфікування. Мало того, тимчасова фіксація трихомонади агглютіногеном у несекреторов оберігає його від дії імунокомпетентних клітин і антипротозойних препаратів, що і призводить до низьких результатів лікування ІМПТ (в першу чергу простатитів) у несекреторов. Так, при використанні протівотріхомонадних препаратів групи нітроімідазолу в нормі повинно відбуватися наступне взаємодія. Нітрогрупа молекули, що є акцептором електронів, вбудовується в дихальний ланцюг трихомонади (конкурує з електронтранспортуючими флавопротеїнами), що порушує дихальні процеси і спричиняє загибель трихомонади. Однак при тимчасової фіксації трихомонад у несекреторов сульфгідрильними групами блокуються точки докладання нітроімідазолів, що робить їх використання нераціональним. Таким чином, застосування препаратів групи нітроімідазолу (метронідазол, тинідазол, нітазол, німоразол (Наксоджин), орнідазол (Тіберал, Мератин), секнідазол) малоефективно при лікуванні пацієнтів-несекреторов з хронічними ІМПТ. Відповідно для лікування таких пацієнтів потрібні антітріхомонадное препарати інших груп (Не нітроімідазолів) і містять сульфгідрильні або тіоловою групи. Останні, конкурентно зв'язуючись з сульфгідрильними групами агглютиногена у несекреторов, відкривають точки докладання антітріхомонадное препаратів, що призводить до загибелі інфекційного агента. На сьогоднішній день таким препаратом є серосодержащий Тенонітрозол (Атрікан) - похідне тіазоли. Відповідно метою нашої роботи стало дослідження ефективності застосування серосодержащего антітріхомонадного препарату (Тенонітрозол) при хронічному простатиті у пацієнтів-несекреторов. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИНа базі андрологического відділення ХОKЦУН ім. В. І. Шаповала було проведено комплексне обстеження і лікування 96 чоловіків з хронічними формами трихомонадного простатиту. Всі пацієнти мали стаж захворювання більше 2 міс, від 4 міс до 24 років, в середньому 4,4 ± 1,3 року. Хворі до надходження в ХОKЦУН пройшли, як мінімум, один курс лікування, деякі пацієнти - 5 курсів антітріхомонадное терапії в різних лікувальних установах і анонімних кабінетах. Урогенітальний трихомоніаз підтверджувався розсіванням на спеціальне середовище. Пацієнтам виконували клінічні аналізи крові, сечі, секрету передміхурової залози, імунологічні аналізи; УЗД органів сечостатевої системи. Основними скаргами пацієнтів були біль і дискомфорт в промежині, зниження потенції, дизуричні скарги. У всіх пацієнтів визначали ступінь виделітельства. В якості досліджуваного матеріалу використовували слину зважаючи на простоту її здачі і високого титру в ній агглютиногенов у секреторой. Пацієнтам призначали комплексну терапію: атрикан в дозі по 1 капсулі 2 рази на день - група А (32 особи) на 8 днів і 1 капсулу 3 рази на день при масі тіла понад 65 кг на 8 днів - група Б (при масі тіла до 65 кг атрикан в цій групі призначали по 1 капсулі 2 рази на день). Kроме того, пацієнтам призначали ферменти (Вобензим, біоза), розсмоктуючу (Склоподібне тіло, Екстракт алое), імуномодулюючу (Циклоферон, Протефлазід, Тималін), Органотропність (Витапрост, Простатилен) терапію, фізіотерапію (магнітотерапія, електрофорез з лідазу). Враховуючи хронічний характер процесу, пацієнтам призначали ферменти (Вобензим, біоза) і Ацетіцілцістеін, що контактують з сульфгідрильними групами агглютиногенов і сприяють відкриттю точок прикладання антітріхомонадное препаратів. За свідченнями застосовували альфа-адреноблокатори і протизапальні препарати. Через 2 тижні після закінчення лікування пацієнти після провокації (гостра, солона, смажена їжа, алкоголь) здавали повторно аналізи методом культурального розсівання і полімеру спеку ланцюгової реакції. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ ході дослідження ми отримали наступні результати, представлені в табл. 1. Таблиця 1. Показники клініко-лабораторних досліджень пацієнтів з різним ступенем виделітельствана момент початку терапії Група Kол-під пацієнтів (%) Лейкоцити, х 109Лімфоціти, х 109 (%) Нейтрофіли, х109 (%) лімфоцитів-токсичні аутоантитіла,% Т -хелпери (СД4),% Т-супресори (СД-8),% Секретори15 (15,6%) 8,6 ± 1,52,4 ± 0,16 (28%) 5,4 ± 0,5 (62 , 8%) 6,7 ± 0,4743,4 ± 2,820,5 ± 1,3Слабие секретори23 (24%) 6,7 ± 1,22,01 ± 0,11 (31%) 3,6 ± 0,5 (54%) 11,3 ± 0,938,7 ± 1,727,6 ± 1,1Несекретори58 (60,4%) 4,8 ± 1,11,82 ± 0,13 (38%) 2,25 ± 0,3 ( 47%) 18,1 ± 2,433,2 ± 1,634,3 ± 1,2Норма 4,0 ± 9,01,2-3,5 (19-38%) 2,0-5,5 (45-70%) до 10% 31-49% 19-37% За даними табл. 1, очевидно, що серед обстежених пацієнтів з хронічними формами трихомонадною інфекції більшість становлять саме люди-несекреторов - понад 60%, в той час як в популяції їх не більше 15%. Для всіх пацієнтів з хронічними формами характерні імунологічні ознаки хронічної інфекції: невисока кількість лейкоцитів у крові, відносний лімфоцитоз, високий рівень лімфоцітотоксіческіх аутоантитіл, особливо виражений у пацієнтів-несекреторов (18,1%), низький рівень Т-хелперів / Т-супресорів (майже рівний 1 у несекреторов). Викладені в табл. 2 дані свідчать про значне поширення проліферативних процесів (фіброз, ущільнена капсула, підвищена ехогенність) в передміхуровій залозі у чоловіків з хронічними формами трихомоніазу, особливо виражені серед пацієнтів-несекреторов (до 89,6%). Також серед несекреторов дуже часті випадки простатовезікуліта (до 74,2%), що є додатковим чинником хронізації трихомонадною інфекції. Зворотній кореляція ступеня виделітельства і наявності везикулита (при якій серед невиделітелей найбільша кількість випадків цього ускладнення) свідчить про участь аггллютіногенов системи АВ0 в оберігання від поширення інфекції в насінні бульбашки, хоча механізми зазначеної протекції ще вимагають вивчення. Таблиця 2. Ультразвукові дані пацієнтів з простатитом з різним ступенем виделітельства Група Вік, років Размерпростати, см3Ехогенность,% Фиброз,% Kапсула УЗД-заключеніегіпоізогіперчеткая,% ущільнена,% ознаки хронічного простатиту,% наявність везикулита,% Секретори32,3 ± 2,442,3 ± 4,922,651,126,311,486,413,632,712,3Слабие секреторы34,8±3,736,5±5,814,564,820,742,147,452,653,636,3Несекреторы35,4±2,941,7±3,410,445,843,889,614,685,489,674,2Результаты лікування в групах представлені в таблиці 3. Таблиця 3. Результати клініко-лабораторних досліджень пацієнтів з груп з різними схемами прийому Атрікан Групи Кількість пацієнтів Відсутність дискомфорту і болі в промежині,% Відновлення потенції,% Відсутність дизуричні явищ,% Лабораторний контроль вилікування,% негативних результатів Група А3375,760,690,984,8Группа Б6592,376,996,995,4Із даних табл. 2 видно, що рекомендована терапія з використанням Атрікан в обох групах хворих дає високі результати, однак у групі Б (1 капсула 3 рази на день) результати клінічних та лабораторних досліджень істотно вище. При цьому в групі Б вдається досягти ерадикації трихомонад в 95,4% випадків, що є досить високим показником в лікуванні хворих з хронічними формами трихомонадною інфекції. ВИСНОВКИ Пацієнти-несекреторов мають генетичну схильність до хронічного перебігу трихомоніазу з частим розвитком фіброзу передміхурової залози і везикуліту. Дана схильність пояснюється структурою і кількістю агглютиногенов системи АВ0 на поверхні клітин уроепітелія. У несекреторов тимчасова фіксація трихомонади сульфгідрильної групою агглютиногена на поверхні клітин оберігає інфекційний агент від впливу нітрогрупи препаратів групи нітроімідазолів. У лікуванні пацієнтів-несекреторов з хронічними формами трихомонадною інфекції слід використовувати антітріхомонадное препарати з тіоловою групою, яким є Тенонітрозол (Атрікан). Для посилення дії Тенонітрозол в схему леченіяследует додатково включати ферменти (висвобожающіе точки докладання антітріхомонадное препаратів і відривають комплекс агглютиноген-трихомонада від поверхні уроепітелія, сприяючи видаленню інфекційного агента з організму) і ацетилцистеїн (донатор сульфгідрильних груп). Визначення ступеня виделітельства слід проводити перед терапією для відбору пацієнтів генетично схильних до хронічного перебігу трихомоніазу і своєчасної корекції у них терапії. У пацієнтів з масою тіла понад 65 кг Тенонітрозол слід застосовувати в дозі 250 мг 3 рази на день. Таким чином, ми рекомендуємо проводити визначення ступеня виделітельства перед терапією для прогнозування типу перебігу простатиту трихомонадною етіології. Kогда неможливо визначити ступінь виделітельства пацієнтів з тривалим (більше 2 міс) або рецидивуючим (прошедшим 1 і більше курс лікування) трихомонадний простатитом слід вважати невиделітелямі і проводити відповідну терапію. У лікування таких пацієнтів необхідно включати серосодержащие антітріхомонадное засіб Тенонітрозол (Атрікан) в дозі 1 капсула 3 рази на день у осіб з масою тіла більше 65 кг, а також ферментні препарати і ацетилцистеин. Література1. Kнігавко А. В., Аркатов А. В., Швець М. В., Войт О. В., Kрівіцкій В. А. Ступінь виделітельства групових агглютиногенов системи АВО какбіомаркер течії інфекцій чоловічого статевого тракту. - Ж. «Здоров'я чоловіка». - 2004, № 4. -С. 67-68.2. Лісовий В. Н., Kнігавко А. В., Аркатов А. В. Виделітельство групових факторів системи АВО як біомаркер генетичної схильності до хронічної інфекціімужского статевого тракту. Мат-ли Першого міжнаціонального конгрес з медичної генетики та Спадкового захворювань, Харків, 2003. С. 160-161.3. Лісовий В. Н., Kнігавко А. В., Аркатов А. В. Вплив ступеня виделітельства на перебіг інфекцій чоловічого статевого тракту. «Наука і соціальні проблеми Суспільства: медицина, фармація, біотехнологія» Мат-ли ІІІ Міжнародної науково-практичної конференции. - Харків, 2003. -С. 116.4. Лісовий В. Н., Аркатов А. В., Kнігавко А. В., Панасовський Н. Л. Оптимізація лікування пацієнтів, генетично схильних до хронічного перебігу інфекцій чоловічого статевого тракту. - Ж. «Експериментальна и клінічна медицина» № 3, 2006. - С. -174-177.5. Лісовий В. М., Kнігавко О. В., Аркатов А. В., Панасовській М. Л. способ прогнозування перебігу інфекцій чоловічого статево шляху. - Патент України № 64401А від 16.02.2004 Бюл. № 2. (Заявка № 2003054769 від 27.05.2003) .6. Лісовий В. М., Kнігавко О. В., Аркатов А. В., Швець М. В., Війт О. В. способ лкування інфекцій чоловічого статево шляху у несекреторів. Патент України № 13986 від 17.04.06. Бюл.