препарати для лікування ДГПЗ

С. Х. Аль-Шукрі, А. Г. Горбачов, C. Ю. Боровець, В. Я. Білоусов, І. В. Кузьмін, К. А. Чушкін Кафедра урології Санкт-Петербурзького Державного Медичного Університету ім. акад. І. П. Павлова Введення При лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) при збереженій можливості самостійного сечовипускання широко застосовують інгібітори 5-альфа редуктази, альфа-адреноблокатори, поєднання зазначених препаратів, фітопрепарати. Показаннями до консервативного лікування може бути відмова хворих від хірургічної операції навіть при наявності у них залишкової сечі. При цьому рідше використовують можливості пептидного біорегуляції порушених функцій. Тим часом, як показують численні експериментальні і клінічні дослідження, біорегулірующая терапія може виявитися навіть більш результативною, ніж відомі класичні схеми з використанням традиційних лікарських препаратів (Аль-Шукрі С. Х. та ін., 1996; Кузник М. І. та ін. , 1998). Метою цього дослідження було вивчення ефективності лікування хворих ДГПЗ повторними курсами простатилену. Пацієнти та методи Вивчено результати лікування 39 хворих ДГПЗ у віці від 51 до 89 років (середній вік 68,7 ± 4,4 року). Всім хворим до лікування, після першого курсу лікування, через три місяці і через рік після нього виконували комплексне обстеження. Воно включало пальцеве та ультразвукове дослідження передміхурової залози, урофлоуметрію і ультразвукову оцінку обсягу залишкової сечі. Якість сечовипускання оцінювали за допомогою опитувальників і висловлювали сумою балів за шкалою IPSS. Всі пацієнти кожні 3 місяці заповнювали щоденники сечовипускання, де реєстрували його кількість. Тривалість болезн і у пацієнтів склала від одного року до п'яти років При первинному зверненні хворі пред'являли скарги на обструктивні і іррітатівние симптоми різного ступеня вираженості (прискорене і утруднене сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, нічне сечовипускання). Кількість залишкової сечі у хворих до початку лікування становило від 50 мл до 160 мл (в середньому 110,4 ± 16,5 мл). Критеріями невключення в дослідження з'явилися наявність інших причин, крім ДГПЗ, що впливають на функцію нижніх сечових шляхів (нейрогенний сечовий міхур, інфекції сечових шляхів, камені сечового міхура та ін.), Рівень ПСА більше 6 нг / мл, а також операції на органах малого тазу в анамнезі. В період дослідження хворі не приймали інші лікарські препарати для лікування ДГПЗ. В якості лікарського засобу хворим призначали ректальні свічки, що містять 30 мг простатилену і 90 мг диметилсульфоксиду (ДМСО, димексид) (виробник ЗАТ "Медико-біологічний науково-виробничий комплекс" Цітомед "). Димексид володіє пенентрантнимі властивостями і використовується для кращого проникнення основної діючої лікарської речовини в тканину передміхурової залози. На курс лікування призначали 15 свічок. Максимальний період спостереження за хворими склав один рік. Результати Після закінчення курсу лікування всі хворі відзначали поліпшення самопочуття. Воно виявлялося більш-менш помітним посиленням струменя сечі і зменшенням частоти сечовипускання. Клінічні показники хворих до і після лікування простатиленом наведені в таблиці. З таблиці видно, що суб'єктивного поліпшення після проведеного курсу лікування простатиленом відповідало достовірне зменшення суми балів за шкалою IPSS, обсягу залишкової сечі і збільшення максимальної швидкості сечовипускання. Одночасно зменшилися частота сечовипускання та обсяг передміхурової залози. Втім, ці відмінності статистично недостовірні. На жаль, простатилен не забезпечує хворим ДГПЗ клінічного лікування. До результату другого місяця після закінчення першого курсу лікування хворі стали помічати відновлення або посилення поллакіуріі. Це негативно позначилося і на результатах контрольного обстеження (див. Табл.), Тому було прийнято рішення про проведення повторного курсу лікування простатиленом, після чого в самопочутті та стані хворих настала позитивна динаміка. Надалі їм було проведено ще два курси лікування. Таким чином, протягом року хворі отримали чотири курсу лікування простатиленом в свічках з димексидом. Через рік від початку лікування у хворих достовірно розрізнялися сума балів за шкалою IPSS, обсяг залишкової сечі та максимальна швидкість сечовипускання в порівнянні з вихідними показниками (див. Табл.), Тобто його результати виявлялися цілком сприятливими. У процесі проведення дослідження не було жодного випадку гострої затримки сечовипускання, гематурії або будь-яких побічних ефектів у відповідь на застосування простатилену. Не було і фактів збільшення обсягу залишкової сечі, нікому з хворих не було потрібно проведення хірургічної операції з приводу ДГПЗ. Обговорення Зазначені позитивні зрушення в стані і самопочутті хворих ДГПЗ при лікуванні простатиленом можуть бути пояснені зменшенням набряку передміхурової залози внаслідок зниження активності запального процесу в ній, а зниження обсягу залишкової сечі - з контрактільних впливом препарату на клітини гладеньких м'язів детрузора (Аль-Шукрі С. Х. та ін., 1996). У більшості хворих розвиток ДГПЗ поєднується з важкою супутньою патологією серцево-судинної системи, легенів та інших внутрішніх органів. Це підвищує ризик оперативного лікування. Застосування простатилену в свічках з димексидом допомогло всім хворим, які отримували тривале лікування простатиленом, уникнути хірургічної операції. Аналіз результатів проведеного дослідження показав зменшення вираженості клінічних проявів инфравезикальной обструкції, в т. Ч. Стійке зменшення обсягу залишкової сечі при призначенні простатилену 15-денними курсами кожні 3 місяці. Хороша перенесення визначає можливість використання простатилену в свічках не тільки в якості альтернативи існуючим дорогим лікарським засобам, але і поєднувати їх при лікуванні хворих з початковими проявами ДГПЗ. Висновок Використання свічок, що містять простатилен і димексид (провідник), сприяє зменшенню порушень сечовипускання, спричинених ДГПЗ, а при тривалому застосуванні дозволяє відстрочити виконання хірургічної операції і поліпшити якість життя хворих з початковими стадіями ДГПЗ. Таблиця Клінічні показники хворих ДГПЗ до і після лікування простатиленом